Про важливий обов’язок для молодших родичів

Спілкуємося із  Марією Николаїшин – директором  Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Пані Маріє, чи зобов’язані повнолітні діти утримувати своїх непрацездатних батьків?

Так, повнолітні діти – дочка й син-  зобов’язані утримувати своїх  непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги.

А чи можуть такі батьки сподіватися на участь дітей у їхніх додаткових витратах, скажімо, на лікування?

Звичайно, у разі хвороби, інвалідності чи немічності батьків діти зобов’язані брати участь у додаткових витратах.

Відомо про те, що внуки та правнуки мають теж обов’язок перед своїми родичами. Розкажіть  про це.

Повнолітні внуки та правнуки зобов’язані утримувати непрацездатних бабусю, дідуся, прабабу й прадіда, котрі потребують матеріальної допомоги у разі, коли у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Як бути, коли діти чи внуки не хочуть добровільно допомагати своїм родичам?

У такому випадку можна у судовому порядку вимагати сплати аліментів на утримання родичів поважного віку.

А чи є випадки, коли діти можуть бути звільнені від сплати аліментів?

Так, звичайно, у випадку, коли  мати чи батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. А у разі, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків, тоді діти можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати їх та брати участь у додаткових витратах.

Також наголошу, що й повнолітні падчерка, пасинок зобов’язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима, якщо вони потребують матеріальної допомоги і, що не менш важливо, якщо вони надавали падчерці, пасинкові систематичну матеріальну допомогу не менш як п’ять років за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну допомогу.

Цікаво й те, що стаття 271 Сімейного кодексу України  визначає ще одне коло суб’єктів, яких особа має утримувати: це непрацездатні родичі та інші особи, з якими вона проживала не менш як п’ять років однією сім’єю до досягнення повноліття. Наголошу, що цей обов’язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної допомоги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Дякуємо за розмову та корисну інформацію. Зауважимо, що фахівці бюро приймають за адресою: м. Миколаїв, вул. Мазепи, 37. Прийом громадян здійснюється з 8.00 до 17.00. Отримати детальну індивідуальну консультацію з цього питання Ви можете, звернувшись до працівників бюро правової допомоги.

Не допускаймо домашнє насильство

Сьогодні знову у нас в гостях Марія Николаїшин – директор  Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Розмова  йтиме про домашнє насильство.

Пані Маріє, скажіть будь ласка, що  таке домашнє насильство?

Відповідно до статті першої  Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Зазначаю, що діяння визнається насильством лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства і призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї. Домашнє насильство може мати форму, як активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо), так і бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває у небезпечному для життя становищі).

Знаю, що насильство розділяють на види. Розкажіть про них.

Є фізичне, сексуальне, психологічне та економічне насильство.

Надайте характеристику будь ласка кожному виду насильства.

Фізичне насильство має такі ознаки:

• Погіршення фізичного й психічного здоров’я, емоційні та неврологічні розлади.
  • Головний біль, біль у м’язах, синці, забиті місця відсутність зубів, ушкодження кісток та м’яких тканин, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів, опіки незвичайної форми та в різних частинах тіла.
  • Поганий догляд за ротовою порожниною, недотримання правил особистої гігієни, відсутність догляду за волоссям, нігтями.
  • Втрата ваги, зневоднення.
  • Наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом; викиди плоду, мертвонароджені діти, передчасні пологи, недостатня вага у немовлят.

Сексуальне насильство може характеризуватися такими ознаками:

• Порушення сексуальності, зокрема зниження або втрата сексуального потягу.
  • Інфекції, що передаються статевим шляхом.
  • Травми та пошкодження статевих органів.
  • Наявність викидів, мертвонароджених дітей та небажаних вагітностей.
  • Примусове залучення до комерційного сексу.

Назвіть будь ласка ознаки економічного насильства.

Економічне насильство може характеризуватися такими ознаками:

• Неможливість розпоряджатися сімейним бюджетом та власними коштами.
  • Відмова від праці або навчання під тиском; праця на посаді/робочому місці, обраному під тиском.
  • Робота, зумовлена необхідністю утримувати того, хто водночас контролює (відбирає) всі гроші.
  • Одяг, взуття, що не відповідають сезону та погоді; старе вбрання; наочні ознаки існування в злиднях (незважаючи на реальні прибутки).
  • Недоїдання.
  • Наявність житлових проблем (негараздів).

Скажіть, як характеризують психологічне насильство?

Психологічне насильство може характеризуватися такими ознаками:

• Страхи, тривожність, постійне почуття небезпеки (завжди перебуває напоготові), нерішучість, повна безініціативність та відчуття безпорадності.
• Труднощі з концентрацією.
  • Наявність скарг психосоматичного характеру.
  • Депресія; нав’язливі рухи та думки, схильність до одноманітних рухів та дій на кшталт розгойдування в кріслі, різання паперу, розчісування одного й того ж пасма волосся тощо.
  • Надмірне збудження, безсоння або, навпаки, підвищена сонливість та уповільнення рухів (останні вважаються проявом “лінощів”, “нездатності добре виконувати свої домашні обов’язки” та підсилюють почуття провини).
  • Втрата соціальних контактів з родичами, друзями, гостре відчуття/прагнення самотності та ізольованості.
  • Уникання погляду в очі.
  • Суїцидальні наміри, погрози позбавити себе життя.
  • Почуття провини, сорому за отримані фізичні ушкодження.
  • Звуження свідомості, нездатність адекватно оцінювати ситуацію, власне майбутнє, свої вчинки та вчинки інших людей, поєднання підозрілості з безмежною довірливістю.
  • Відкладання часу звернення за допомогою або відмова від неї чи будь-якого зовнішнього втручання, спрямованого на вияснення та зміну ситуації.
  • Зневіра в можливості змін у власному житті на краще, відсутність ініціативи, страх перед життям, втрата сенсу і інтересу до життя.

Яка відповідальність настає за вчинення домашнього насильства?

Звертаю увагу, що домашнє насильство є адміністративним правопорушенням, яке підпадає під дію ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення Водночас його систематичне вчинення є кримінальним злочином, за яке передбачена відповідальність згідно ст.126-1 Кримінального кодексу України.

Куди звертатися особі у разі виникнення ситуації домашнього насилля під час карантину?

Якщо Ви або Ваші близькі зазнали домашнього насильства,  Ви можете зателефонувати:

• Поліція – 102;
• Урядовий центр з протидії насильству – 15-47;
• Національна «гаряча лінія»: 0-800 – 500-225, 116-111 (з мобільного);
• Національна «гаряча лінія» по запобіганню домашнього насильства: 0-800-500-005, 116-123 (з мобільного);
• Миколаївське бюро правової допомоги: 068 81 81 879

Ми продовжимо співпрацю зі Стрийським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. А зараз нагадуємо, що Миколаївське бюро правової допомоги знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Мазепи, 37