Пам’ятник Борцям за волю в Бродках.
Жителі Бродок воювали в лавах УСС та УГА.
Отець Максиміліан Коверко був почесним радником митрополичого
ординаріату та одним із ініціаторів встановлення в 1922 році мурованого
пам’ятника полеглим в роки Першої Світової війни та визвольних змагань
1918-1920 рр.
Пам’ятник було встановлено на церковному подвір’ї на місці,де стояла
дерев’яна церква Святого Онуфрія,яка згоріла. Ймовірно,що на пам’ятник
було використано камінь з фундаментів старої церкви.
Монумент збудували у вигляді піраміди, увінчали хрестом та
тризубом посередині. На лицевій стороні були вмуровані
вирізані з каменю дві польові гармати, які дивились своїми
жерлами вперед. На таблицях з чотирьох сторін були
викарбувані імена полеглих односельців. У більшій мірі
ініціаторами спорудження пам’ятника були колишні вояки УГА.
23 липня 1922 року, заходом Читальні «Просвіта» відбулась
урочиста подія з нагоди відкриття пам’ятника «Борцям за Волю
України». На урочистості прибуло кілька священників. На
відкритті монументу співав панахиду полеглим хор «Бандурист»
(дир. В. Неділко)На цей час це була дуже визначна подія,бо
такий пам’ятник було споруджено одним із перших на
Галичині.
В 1938 році бродківчанам вдалося зберегти його від руйнувння
радянською владою.
В 2022 році,не зважючи на повномасштабне вторгнення Росії-
бродківчани урочисто відзначили 100- річчя пам’ятника.
Краєзнавча розвідка:о.Максиміліан Коверко.
103 років тому о.М.Коверко почав служити в нашому храмі.
83 років тому-був закатований в тюрмі енкаведистами..
Отець Максиміліан Коверко був почесним радником митрополичого
орденаріату ,одним із ініціаторів встановлення пам’ятника Борцям за волю
України в Бродках.
Завідував церковною та сільською бібліотеками.
Заарештований 6 вересня 1940 р. , закатований у Львівській
тюрмі”Бригідки” в 1941 р.
В квітні 1998 р.встановлено памятний хрест на подвір’ї церкви…
15-18 січня 1941 року у «Справі-59» Дарія Коверко, дочка о.
М.Коверка, була засуджена до розстрілу за те, що вона була
активною учасницею антирадянської повстанської організації
українських націоналістів з 1938 року. Пізніше була інструктором
молодіжної організації українських націоналістів в одній із середніх
шкіл Львова і кур’єром між крайовою екзекутивою і тернопільською
обласною організацією українських націоналістів. На початку
німецько-радянської війни Дарії Коверко разом з кількома іншими
в’язнями вдалось втекти з львівської тюрми «Бригідки». Пізніше
вона емігрувала за кордон, де опублікувала спогади «Я була
засуджена на смерть». За розповідями жителів села Бродки
односельчани не були осторонь українського руху опору 1940-1950
років, а стали активними учасниками цих подій.
ДЗВІНИЦЯ В БРОДКАХ
Дзвіниця побудована в 1937 році за кошти місцевої жительки ,яка
проживала в с.Бродки по вул «Горби» (тепер вул .Садова)Прізвище жінки
було Варивода. Жінка проживала сама і тримала худобу.Виручені кошти
пожертвувала на дерево для дзвіниці.(Записано зі слів п.Олі Шумської)
Будівництвом дзвіниці займався п.Михайло Величко з м.Миколаєва.
В 2022 році під час ремонту -на дзвіниці було виявлено випалений наш
Герб-Тризуб.
Школа в Бродках
У 1860р. у селі заснували тривіальну школу, приміщення якої було
збудоване у 1858р. і збереглося до нині. Сьогодні це перший корпус
Бродківської ЗОШ. Учитель отримував від держави 122 золотих, а
від громади 8 сагів дров на опалення й безоплатну квартиру. Город
для нього обробляв шкільний сторож. У 1867 р. з усіх 45 сільських
хлопців до школи ходили 33, зі всіх 37 дівчат- лише 13 .
ЦЕРКВА НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ
ПРЕСВЯТОЇ
БОГОРОДИЦІ СВЯТОЮ АННОЮ В БРОДКАХ .
В кінці ХІХ ст.маєтком в Бродках володіла знана у Галичині вірменська
родина Торосевичів.В 1884 році власником села був Еміль Торосевич.
В 1891 р. на парафію села Бродки було призначено о. Іполита
Погорецького ,який разом з громадою вирішили збудувати в Бродках нову
церкву за проєктом знаного архітектора Василя Нагірного,так як
попередня дерев’яна церква Святого Онуфрія згоріла,а збудована
маленька валькована церковця не вміщала багато людей і тому доводилось
молитись на дворі .Кошторис сягав 14 тис. злотих римських, власник
маєтку Еміль Торосевич погодився виділити 9 тис.,а решту суми зібрали
селяни.Оскільки сума була великою,то будівництво церкви за цим
проєктом розтягнулося на довгий термін.Церква була збудована лише в
1908 році.
Габаритні розміри церкви -14,28х29.30
Загальна площа-240 м 2
Посвячував церкву о.Андрей Шептицький в 1912 році.
До приходства входили ще села Луб’яна та Глухівець.При церкві діяло
«Братство тверезості»,яке об’єднувало 30 осіб.
В 1918 році церква зазнала великих пошкоджень,тому відправи
відбувались у тимчасово збудованій капличці.
Приходські землі на 1910 рік становили 151 морг,що складались з 8
ділянок.
Пам’ятник Т.Г.Шевченку.
Автор пам’ятника-уродженець с.Бродки,український кераміст та
скульптор, Народний художник України-Яків Ількович Чайка -(10.04.1918-
26.03.95)
В 1964 році з нагоди 150-річчя від дня народження Великого Кобзаря ,
Яків Чайка подарував пам’ятник рідному селу в якому народився та
зростав в родині талановитих різьбярів по дереву та вишивальниць .Зі
слів п.Степана Хомицького-пам’ятник встановлено в листопаді 1958 року.
У 1958 році відбулося урочисте відкриття пам’ятника Т.Г. Шевченку (автор –вихідець із Бродок скульптор Яків Чайка).
Пам’ятник будувався майже рік.На відкритті були присутні представника влади району, сільської ради, всі учні та вчителі
школи, а також жителі навколишніх сіл. На святі бкла присутня і дружина Якова Чайки- Володимира Чайка, відома
співачка, заслужена артистка України. Пам’ятник стоїть на державному обліку.
Яків Ількович Чайка народився 10 квітня 1918 року в селі Бродки у селянській родині, що проживала у хатині на околиці
лісу. Батько був умілим, вправним різьбярем. Старші сестри – Марійка і Ганна – майстерно вишивали, а брат Степан, як і
батько, спритно різьбив. З раннього дитинства Яків також захоплювався різьбленням фігурок звірят, виявляв неаби які
здібності до малювання. Середню школу закінчив у Миколаєві. Мистецький хист, щире бажання стати художником
приводять майбутнього митця у 1933 році до Львова в майстерню видатного живописця Олекси Новаківського.
Вдосконалював художні навики у відомого скульптора С. Литвиненка. Саме тут Яків виконав перші свої скульптурні
твори і портрети у глині. Освіту завершив у 1939 році в інституті пластичних мистецтв. Успішно захистив дипломну
роботу – композицію «Тенісистка». Роки ІІ світової війни разом із своєю авіачастиною Я.Чайка пройшов довгими
воєнними шляхами Європи.
Після повернення до Львова 1945році всі сили віддає улюбленому мистецтву.Декілька років викладає в художному
училищі на відділі кераміки, працює над станковими скульптурами, продовжує бурхливу творчу та громадську діяльність,
стає активним членом Львівського відділення Спілки художників України й у 1954-1966 роках очолює її. З 1947 року бере
участь у всіх республіканських та всесоюзних виставках. Під впливом післявоєнних подій з натхненних думок скульптура
та палкого бажання народилися композиції «Повернення», «Зустріч», «Воїн з хлопиком» (всі-1947рік.)
У 1957 відбулася перша персональна виставка у Львові. Якова Чайку захоплюють постаті А. Манастирського, першого
західно-українського -народного художника України. Погрудний портрет А.Манастирського/1959р./,токаря
В.Гургаля/1952р./, олімпійського чемпіона В.Чекаріна/1957р./,Лесі Українки/1970-1971рр./,П.Козланюка, М.Рильського, В.
Стефаника /1971р./
За видатну діяльність у розвитку образотворчого мистецтва Я.Чайка у 1964р. удостоєний почесного звання заслуженого
діяча мистецтв України.
Монументальна шеченкіана Я. Чайки розпочалася із встановленням 1958р. погруддя Кобзареві у рідному селі Бродки.
Відтак- у селах Шили та Кошляки на Тернопільщині, в м. Калуші та Рожнятові на Івано-Франківщині, пам’ ятник великому
Шевченку у селі В’язова,с. Зібалки, Рава-Руська. Продовженням шевченкіани стало погруддя поета у граніті 1964р.,
створене до його 150-річчя від дня народження. Сьогодні це погруддя величаво займає почесне місце у Національному
музеї у Львові ім. А. Шептицького.
У 1964р. скульптори Я. Чайка, В.Борисенко, Д.Крвавич,Е.Мисько, В.Ордехівський, архітектор а. Шуляр створили
монументальний пам’ ятник І.Франкові, що встановлений на площі перед Львівським університетом, що носить ім’я
великого письменника. В 1956р. встановлені погруддя І.Я.Франку в м. Калуші, Стрию. У1966р.відкрито пам’ятник І.Франку
в м. Дрогобичі.
До 50-річного ювілею у 1968р. Я.Чайці було присвоєно почесне звання народного художника України.
Останньою роботою скульптора /у співавторстві з учнем В.Федорченком та архітектором А.Шуляром став пам ятник
Т.Шевченкові /1994/ у м. Кременці, що на Тернопільщині. В м. Яворові у мальовничому сквері височить величезна
постать сидячого у кріслі митрополита А.Шептицького /висотою 2,7метра/, висічена із 30-ти тонної кам яної брили. На
цоколі вирізьблено напис «Майстерня Якова Чайки. Скульптори В.Федорченко, Я.Троцько, Ф.Штокало.»Помер Я.Чайка
24 березня 1995р. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
