Данилович Орест Михайлович
Народився 27 червня 1975 року в селі Велика Воля Стрийського району Львівської області. Командир міномета мінометного взводу роти вогневої підтримки в/ч А4210. Загинув 30 червня 2023 року під артилерійським обстрілом під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Макарівка Донецької області. Похований в селі Велика Воля.
Молодший сержант, командир мінометного відділення роти вогневої підтримки 35-тої окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
Позивний «Орест».
Народився 27 червня 1975 р. в селі Велика Воля Стрийського (тоді Миколаївського) району Львівської області.
Шлях до знань розпочав із 1992 р. в стінах Тростянецької НСШ. Проявив себе різносторонньо обдарованим, надзвичайно мрійливим та допитливим учнем. Любив математику, читати книжки (історія, наука, фантастика – перечитав не лише домашню, а і всю сільську бібліотеку), писав фантастичні історії, ганяв з хлопцями у футбол. Батько прищепив йому любов до шахів, яку Орест згодом передавав маленьким односельцям, проводячи майстерки в НД села Велика Воля; часто грав з комп’ютером, віртуальними партнерами в мережі; пишався особистим знайомством та грою із неодноразовими чемпіонками світу – гросмейстерами сестрами Музичук. У 1992 р. закінчив Стільську СШ, а в 1993 р. Львівське СПТУ-68, здобувши кваліфікацію бухгалтера.
Проте, маючи неймовірно творчу натуру, за спеціальністю не працював, а розкрив свій потенціал, працюючи з каменем: різьблення, різноманітне оздоблення, каміни, альтанки, фонтани, водоспади, пам’ятники, скульптури і багато іншого. З часом відкрив ФОП «Данилович». Його роботи ще не одне століття служитимуть окрасою та надаватимуть затишку багатьом українським оселям, храмам.
З 2015 по 2016 р.р. був добровільним учасником АТО на території Луганської області. В результаті – нагороджений відзнаками «ВЕТЕРАН ВІЙНИ. УЧАСНИК БОЙОВИХ ДІЙ», «УЧАСНИК АТО», «ЗАХИСНИК УКРАЇНИ», Подякою Миколаївської районної ради.
Постійно займався самоосвітою: історія, політика, право, комп’ютерні та медіа технології, записував відео уроки по роботі з каменем, якими ділився з колегами на власному ютуб каналі.
У 2019 р. створив сім’ю із Чорноморченко Оксаною. Мріяв про довге і щасливе життя до глибокої старості поруч із коханою; стати батьком не лише народженим у шлюбі діткам, а і огорнути любов’ю, затишком, турботою дитинку, позбавлену батьківського піклування.
Проте усім цим планам не судилося здійснитися через повномасштабне вторгнення росії на територію України 24 лютого 2024 р. Орест з першого дня став на захист Батьківщини – спершу на території Одеської, далі – Миколаївської, Херсонської та Донецької областей. Брав участь у звільненні Херсону, за що нагороджений відзнакою «ЗА СЛУЖБУ ДЕРЖАВІ» та колективною Подякою Президента України Володимира Зеленського; склав клятву морського піхотинця та здобув право носіння берету морського піхотинця (в тому числі у запасі).
Навіть у наджорстоких умовах війни Оресту вдавалося зберегти свою життєву мудрість, кришталеву чесність, людяність, турботу про ближнього! Він не допускав у серце ненависті до ворога – «ненависть руйнує насамперед свого носія, натомість слід із холодним серцем і ясною головою виконувати свою роботу – ліквідувати ворога»; так і не отримав за півтора роки відпустки, пропускаючи поперед себе піхоту – «їм значно тяжче», побратимів зі свого розрахунку – «командир має йти у відпустку останнім», не дратувався через звичний уклад мирного життя в тилу – «якщо вам там хочеться піти до ресторану, в кіно, на пляж, – значить, ми тут все робимо правильно, заради цього і стоїмо»…
Загинув 30 червня 2023 р. в районі села Макарівка Волноваського району Донецької області під артилерійським обстрілом під час виконання бойового завдання.
Похований на цвинтарі села Велика Воля.
Удовою залишилася дружина.
Посмертно нагороджений відзнакою «35 ОКРЕМА БРИГАДА МОРСЬКОЇ ПІХОТИ ІМ. КОНТР-АДМІРАЛА М. ОСТРОГРАДСЬКОГО. ЗА ШТУРМ».
Життєвим кредом Ореста Даниловича були слова Т. Г. Шевченка: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!За вас правда, за вас слава і воля святая!»,
яким він слідував до останнього свого подиху…