Костел Матері Божої Ченстоховської
Завдяки старанням миколаївського пароха Войцеха Войновського Львівська консисторія у 1911 році погодилася на зведення у Демні каплиці (а з часом філіального та парафіяльного костелу). Фінансувалося будівництво за рахунок пожертв вірян і вже наступного року постали мури храму Матері Божої Ченстоховської. Проте на більше забракло коштів.
У 1913 році для завершення будівництва костелу у Демні було отримано дотацію від консисторії та намісництва у Львові і у серпні того ж року храм засклепили. Проте зміна пароха в Миколаєві призупинила будівельні роботи і храм стояв без даху, хорів та підлоги, а новий парох Антон Баре скаржився на нестачу коштів та проєкту, який зник «у мулярів».
У травні 1914 року, після отримання дотації від консисторії роботи було відновлено, тож перед початком Першої світової війни каплицю було збудовано і в ній розпочалися богослужіння. В кінці 1914 року святиню було пошкоджено російськими військами, але на щастя храм «вдалося врятувати від повного руйнування».
У 1916-1917 роках у Демні квартирувало австрійське військо, вояки якого відремонтували каплицю, а якийсь «вояк-художник» помалював святиню всередині. У 1918-1920 рр. в Демні було збудовано плебанію.
В інтер’єрі храму на 1939 р. поміж іншим був дерев’яний вівтар з образом Матері Божої Ченстоховської, дерев’яний амвон, сім лав, Стації Хрестової дороги, десять образів.
У 1960-х роках в ньому містився колгоспний склад, а в 1984 р. – шкільний гімнастичний зал. У 1989 р. було відремонтовано дах костьолу, а в 1990 р. зліквідовано гімнастичний зал. Тепер будівля костелу пустує. У 2007 р. хрест впав від старості. Всередині костелу збереглися рештки помалювань. Особливість його в тому, що побудували храм з тесаного місцевого пісковика. Всередині костелу збереглися рештки помалювань. На склепінні пресбітерію Голуб Святого Духа, рослинні декорації, в аркаді нагорі дата «1917», оздоба геометричними мотивами.
Пам’ятник Т.Г. Шевченку
Встановлено у 1990 році. Автор — скульптор С. Дзиндра. Створено з монолітної брили місцевого пісковика.
Ідея встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку виникла ще у 1930-х роках у місцевого мешканця Андрія Стойка та пароха Леоніда Щирби. Але розпочалася Друга світова війна, й задум відклали до кращих часів. Уже 1980 року Євген Дзиндра запропонував встановити у цьому місці погруддя Кобзаря як подарунок рідному селу. Радянська влада тривалий час не давала на це згоди, тож скульптор помер, так і не здійснивши задуманого. Справу брата завершив Степан Дзиндра зі своїм зятем Петром і архітектором Олександром Яремою за 5 років по тому. Дуже довго громада села намагалася отримати дозвіл на встановлення пам’ятника, і врешті Кобзар з’явився у Демні. Макет пам’ятника розробили брати Дзиндри, а саму скульптуру – брати Верещинські, постамент – Степан Одноріг. Урочисте відкриття та освячення пам’ятника Шевченкові відбулося 26 серпня 1990 року за участі місцевої громади та гостей з навколишніх міст і сіл.
Пам’ятник Є. Дзиндрі (Погруддя)
Відкриття 12.08.2023 р. з нагоди 110-річниці з дня народження відомого скульптора. Ініціаторами створення пам’ятника є Верещинський Ігор та Маліглуфка Степан.
Сам Євген Дзиндра похований на Личаківському цвинтарі. Надгробок йому виконали зять Петро Дзиндра та його учень Ярослав Троцько. Власне, Ярослав є одним із авторів та реаелізаторів пам’ятника Тарасу Шевченку у нашому селі та розробив макет за яким уже місцевий майстер Кутнів Михайло створив цей пам’ятник.
Борцям за волю України
З метою вшанування мужності та героїзму захисників України 18.10.20 р. відбулося відкриття та освячення пам’ятника. Його автором є Степан Зубрицький.
Верстове колесо
У центрі села ви ще можете побачити верстове колесо, малу скульптуру, яка вказує відстань від села Демня до Моринців (646 км).
З 1989-1991 р. з демнянського каменю (матеріал-вапняк) виготовлено 5 верстових кругів за проєктом архітектора Р. Петріва, а виконавцем є місцевий каменотес Степан Одноріг. Перший круг встановлено у с.Моринці, де народився Т.Г.Шевченко, другий – у Києві, а ще три – у Львові, Трускавці та с.Демня. У центрі пам’ятника встановлений маленький круг вилитий із бронзи, на якому вказано кілометрову відстань від села до с.Моринці.
Церква Св.Миколая
1857 р.
Мурована церква розташована в центрі села не на головній вулиці. Церква прикрашена скульптурами: на західному фасаді – барельєф св.Спаса, на рогах притвора – 2 ангели, на бабинці – в центрі св.Микола, по боках – св. Петро і Павло; на рогах нави – 4 євангелісти.
Скульптурна група «Хресний хід»
У 1908 р. місцеві майстри встановили під церквою скульптурну групу “Хресний хід”. Її центральною фігурою є Ісус Христос, який впав під вагою дубового хреста. З боків та позаду нього стоять 6 розмальованих скульптур. Для захисту від негоди над групою було влаштоване накриття. На меморіальній дошці зазначено, що група виготовлена на кошти 74-річного Павла Соболя.
Каплиця цвинтарна з гробівцем в Демні
На місцевому цвинтарі збреглись цікаві своєю скульптурною композицією каплиця і гробівець. Розташовані вони біля самої огорожі. Цікаві фігури на гробівці. Каплиця перебуває в непоганому стані, хоча під хрестом на фронтоні помітна тріщина.
Особисті враження: цвинтар безперечно вартий відвідання, адже мало де знайдете таку кількість старих високохудожніх надгробків. А ансамбль каплиці-гробівця лише прикрашає його.
Музей кам’яних скульптур під відкритим небом
Туристи демнянський цвинтар порівнюють із Личаківським, адже на місцевому кладовищі збереглися надзвичайні фігури, датовані ще 1838 роком.
Цвинтар заклали у 1834 році. Оскільки біля села були родовища якісного вапняку, то здавна були і ремісники, які його обробляли. З часом тут з’явилися цілі родини, які передавали майстерність виготовлення кам’яних виробів із покоління у покоління. Верещинські, Дзиндри, Лавренціви, Петриці, Яніви та інші каменотеси робили надгробки для сільського цвинтаря.У Демні старе кладовище нагадує «музей просто неба», який неодмінно треба відвідати.
