Вічна пам’ять Герою України
Бобоцько Роман Андрійович
«Поет»
29.08.1996 — 02.03.2026
29 серпня 1996 року у селі Дроговиж народився хлопчик, якому доля змалку підготувала непрості випробування. Після загибелі матері Роман разом із двома братами та сестрою переїхав у село Стільсько. Осиротілих дітей під свою опіку взяла бабуся — жінка, яка стала для них найдорожчою людиною, подарувала тепло, любов і родинний затишок.
Роман був найстаршим серед дітей, тому рано подорослішав. Він став надійною опорою для бабусі, допомагав у господарстві, дбав про молодших, не уникав важкої праці. Праця загартувала його ще з дитинства — він не боявся труднощів, був щирим, працьовитим і добрим.
З 2003 року навчався у Стільській ЗЗСО І–ІІІ ступенів. Після закінчення школи поїхав здобувати професію у Новороздільському ліцеї №5, де опанував фах слюсаря з ремонту автомобілів та електромонтера. Здобувши професію, працював на різних роботах, чесно заробляючи на життя, не боячись тяжкої праці.
19 вересня 2025 року Роман став на захист рідної землі — був призваний на військову службу по мобілізації. Служив у 38-й окремій бригаді морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Матрос, із позивним «Поет», він мужньо виконував свій обов’язок перед Батьківщиною.
09 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України, внаслідок ворожого ракетного удару Роман отримав важкі поранення. Лікарі до останнього боролися за його життя, але 02 березня 2026 року серце Захисника зупинилося…
Похований наш Герой на Алеї Слави кладовища у селі Стільсько.
Важко знайти слова, коли йдуть найкращі. Роман назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, односельчан — добрим, працьовитим, щирим чоловіком, який не зламався під тягарем долі та віддав найдорожче — своє життя за Україну.
Світла і вічна пам’ять Герою.
Низький уклін за мужність, жертовність і любов до рідної землі.
Герої не вмирають… Вони живуть у наших серцях