Суха Долина – село в Україні, Миколаївському районі, Львівської області. Населення становить 190 осіб.
Село має свою давню історію, яка починається десь приблизно з 1800 року, воно було засноване трьома братами Доскочинськими. Але ми маємо детальну інформацію про село за останні сто років. Перші поселення були на гористій місцевості та долинах. Населення переважно займалося землеробством та скотарством. В ті далекі часи вся територія була густо заросла тростиною, місцевість була болотиста, не було ніяких поселень. Але була долинка з сухою площею і тому пішла назва села – Суха Долина. Назва села походить від того, що воно розташоване на площі-долині, яка була завжди сухою.
Населення складалося переважно з бідняків. Маленькі хати під стріхою, а біля них невеличкі наділи землі обсадженні садовиною.
Люди їздили до Львова та до Миколаєва, де продавали продукти з молока та птиці. Переважна більшість населення була неписьменною. За порадами у громаді зверталися до священника. З початком виникнення початкової школи священник приходив вчити дітей «релігії». Жителі села брали участь у подіях УПА, які відбувалися на теренах сіл: Стільсько, Велика Воля, Ілів, Дуброві і Демня. Люди у своїх домівках переховували і підгодовували повстанців. Але люди не охоче розповідають про цей період історії.
На сьогоднішній день село розвивається і розквітає, примножуючи надбання минулих поколінь.
В селі є церква, костел, ФАП, народний дім та бібліотека.
Приблизно 1856 року громада с.Суха Долина вирішила побудувати церкву, оскільки в селі її не було. Будівництвом храму займався господар Микитка, який проживав в цій громаді.
Так, церкву збудували власними силами і на свято Покрови Пресвятої Богородиці освятили в 1869 року. Звідси і пішла назва храму. Священника в селі не було, він приїжджав з с.Бродки. Богослужіння було що третьої неділі.
Храм збудований в стилі польського костелу.
Свідчень про авторів іконостасу з часів побудови храму не збереглося. Відомо, що був дерев′яний без розпису. А сам іконостас служив від початку богослужінь до 70 років.
В 70-80 р.р. коли церква була в підпіллі, громадою села було вирішено замінити іконостас на новий, де кошти було зібрано жителями села (організовано вертеп). Новий іконостас був зроблений митцями з Закарпаття і ними був встановлений.
Із розповідей довгожителів відомо, що в однієї родини на підвіконні стояла маленька іконка Матері Божої з Ісусиком на руках. Цей маленький образочок, хоч був дуже старий, але служив своєрідним оберегом цієї родини. І якось одного разу Пречиста почала відновлюватися, на вікно де вона стояла зійшло божественне сяйво. Усе село одразу зійшлося подивитися на це чудо. І розлетілася ця новина по сусідніх селах і хуторах. А так як у Сухій Долині храму не було приїхав священник із сусіднього села Бродки і хотів забрати чудотворцю туди. Взяв її в руки, а світло від неї як було на вікні так і залишилося. І вирішили запрягти коней і їхати полем, де вона вибери собі місце там і збудувати храм. Обїхали усі поля і господарства, аж раптом біля старої липи коні зупинилися і почали фуркати і рити копитами яму, а сяйво яке до цього часу залишалося на вікні раптом перемістилося на липу. Тут усі зрозуміли, що саме це місце обрала Матір Божа для своєї оселі. Так люди власними силами звели тут храм. І з того часу ця чудотворна ікона стала оберегом для жителів Сухої Долини.
Одним із найвідоміших священників громади був о. Іван Бучко, який за часи підпілля української греко-католицької церкви, у Ватикані очолював разом із іншими священниками богослужіння, які транслювалися по радіо.
Після багаторічного закриття церкви у 1991 році прийшов на парафію о. Богдан Когут.
З метою відновлення храму у 2005 році жителі села звернулися по спонсорську допомогу до депутата ВРУ П.Писарчука.
Протягом 2005-2008 р.р. завдяки жителям села і спонсорської допомоги було реставровано храм.
Церква Покров Пресвятої Богородиці – українська греко-католицька церква Стрийської єпархії.
Костел св. Терези від Немовляти Ісуса
У 1925 будівництвом костелу зайнялася пані Городицька (по національності полька), у с.Суха Долина працювала вчителькою. Вона писала по всіх областях Польщі за допомогою на будівництво цього костелу. Поляки дружно відгукнулися на це будівництво і почали надсилати кошти.
Так, у 1928 році костел був збудований і цього ж року його посвятили.
На богослужіння приїжджали польські священники з с. Демні та м.Миколаєва.
1935 року місцева римсько-католицька громада перейшла до новоутвореної парафії у Демні.
Із 40-х років ХХ століття по 2005 рік каплиця була закрита (колгоспний склад).
4 червня 2006 року єпископ Мар’ян Бучек відправив у поверненому і частково відремонтованому костелі першу після війни Святу Месу.
Суху Долину обслуговують дієцезіальні священики з парафії св. Миколая у Миколаєві.
