Дубик Олег Іванович
Позивний «Олік»
Народився 27 липня 1972 року у с. Велика Воля, Стрийського району, Львівської області. Навчався в Тростянецькій середній школі. З 1991 р. навчався у Львівському політехнічному технікумі, де отримав кваліфікацію технік-будівельник-технолог.
Олег з дитинства був дуже доброю, щирою та працьовитою людиною. У цивільному житті займався мирною справою — був будівельником, своїми вмілими руками зробив чимало добрих справ. Згодом одружився і проживав в с. Липівка, Стрийського району, Львівської області. Його знали як дуже безвідмовну людину, адже він ніколи не відмовляв у допомозі. Якщо хтось потребував підтримки чи допомоги, він завжди знаходив час і сили. Його поважали друзі, сусіди та рідні за доброту, чесність і людяність.
У вільний час любив рибалити, збирати гриби.
Коли в Україну прийшла війна, він став на захист своєї країни, сім’ї та свого народу. Це був мужній вчинок людини, яка хотіла мирного майбутнього для всіх нас. Він пішов захищати те, що було для нього найдорожчим. У липні 2023 року був призваний до лав ЗСУ. Проходив службу у 2-му стрілецькому відділенні 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти у військовій частині А4821 68-ої окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Брав активну участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи в Харківській, Луганській та Донецькій областях. Неодноразово рятував життя військовослужбовців, виносивши поранених з поля бою та доставляючи їх до безпечних місць для надання медичної допомоги.
05.06.2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Семенівка, Покровського району, Донецької області, Олег разом з побратимами потрапив під ворожий обстріл. Відтоді вважався зниклим безвісти. Майже через 2 роки, за результатами ДНК-експертизи, було виявлено його загибель. Його смерть стала невимовно болючою для усіх нас та побратимів. Наш Герой похований на цвинтарі с. Луб’яни. Відзначений нагородою «Золотий хрест».
В Олега залишилися: дружина, дві доньки, мати та брат. Для родини він був люблячим чоловіком, батьком, сином і братом, підтримкою та прикладом честі і сили. Ціною власного життя він виконав свій обов’язок перед Україною, не зрадивши присязі.
Олегу — назавжди 51 рік.
Вічна і світла пам’ять Герою України!